Demoiselle

Душа

17.09.2017

Все промайнуло - сни, надії, дні,Розплетені, як коси, і зім'яті.Не озирнувшись, йду поміж рідні,Злітаю й падаю...бо ми не всі - крилаті!Життєві смути, смуток, сум, печаль -Як низки перлів, чорних чи-то білих...Зірки горять сузір'ям - їх не жаль,То де ж то мої перли закотились?Моя буденність має щастя хист,Коли від чорного до білого прямує.Хоч не зібрати перлів, в мрію містМій пензель чорно-біло намалює.Натхнення - мить, в яку частіше пульс.Надій і сподівань чарівні сили.Здається, що у прірву я зірвусь.Жену так швидко, птаха легкокрила...Аж он-де обрій, сонця пелюсткиЛаскаво пестять, та не палять крила.Нехай хтось пройде шлях цей навпаки,Я знаю правду: мрія не безсила.Малюй своє. Крокуй. Біжи.Твори.Роби уперто те, що шепче серце.І щось тендітне спуститься згори-І зазвучить Душа , мов п'єса скерцо... Графіка автора

© Copyright: Demoiselle, 2017, Свидетельство о публикации №135815

Рецензии

Наташа, преклоняюсь перед Вашим талантом. Произведение потрясающее, дух захватывает. Мне кажется, это - лучшее из того, что я у Вас читал. Дай Бог Вам здоровья написать еще много-много таких проникновенных строк. С уважением, Валерий.

Оценка:

Ответить

Demoiselle 27.09.2017 21:22:41

Спасибо))Некоторые Ваши отклики такие волшебные,что не забываются никогда))Спасибо большое!


Авторизация

Авторизация
Пожалуйста, авторизуйтесь:
Забыли свой пароль?

Зарегистрироваться
Если вы впервые на сайте, заполните, пожалуйста, регистрационную форму.

Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов: